Василь Михальчук – людина-легенда, яка вижила після бою в Шмітківському лісі. У 1945-1946 рр. почалось здійснення операції «Вісла». Тривожні ночі стали для жителів сіл. Спокій порушили КДБ та польські шовіністи. На Великдень 1946 року поляки запалили село, москалі вивезли людей на залізничну колію, люди захопили вкрай необхідне, що можна було взяти на підводу.
16 чоловік із Шміткова і 32 чоловіка із Мошкова відомо, що були членами УПА, а скільки ще невідомих. У Шмітківському лісі були бункери. Німці на цій території готувались до війни, мали склади зі зброєю. 18 квітня військо польське та НКВД оточили ліс. У бункері було 11 хлопців.
Одним з цих хлопців був Василь Лук’янович Михальчук – людина-легенда, що зуміла пройти тернистий шлях у боротьбі за незалежність нашої держави та вийти переможцем. /Дод. 1/ Це він – хоробрий стрілець УПА «Жук» – колись був сильно поранений на цьому місці, у цій криївці, а його друзі – 9 безстрашних вояків – поклали на вівтар перемоги найцінніше, що мали – життя.
Народився у селі Савчин 1921 року. Люди знають його як Лагодюка Василя, за прізвищем матері. Проживав Василь Лук’янович у місті Червонограді, а також був членом станиці Братства УПА м. Червонограда. Незважаючи на похилі роки, у 2006 році чоловік приїжджав на зустріч з учнями Савчинської школи /Дод. 2/, а у жовтні 2007 був присутній на відкритті криївки у Шмітківському лісі /Дод. 3/.
У школі Василь Лук’янович поділився своїми спогадами. Цей текст передано з його слів. Він виховувався у селянській патріотичній родині, з шістнадцятирічного віку підпільно перебував в організації українських націоналістів. Працював на маслозаводі та організовано навчався. Розпочалася польсько-німецька війна у 1939 році. Польські офіцери тікали на територію колишнього СРСР. У 1942 році на Волині організована армія УПА і Василь Лук’янович з 25 серпня 1944 року був у її лавах: стрілець УПА сотні «Вовки ІІ», псевдо «Жук». Вояки УПА були озброєні тою зброєю, яку фактично відбирали у ворогів як військовий трофей: від полонених німців мали німецькі автомати, від «советскої» армії – їхню зброю. Важко було воювати молодим недосвідченим воякам проти різних армій на території України: проти радянської, австрійської та польської. Часто бої були не рівними та виснажливими, тоді вояки тікали у ліс, переховувалися там, маючи в підтримці лише деякі села, з яких селяни старалися приносити своїм захисникам харчі.
Коли закінчилася війна, стало ще важче, бо радянська армія спрямувала свої військові дії на знищення УПА. Так у лісах з’явилися криївки
