ВАСИЛЬ СОЛЯК

Дата та місце народження: 1 січня 1981 р., с. Острів, Сокальський район, Львівська область.

Дата та місце загибелі: 27 березня 2016 р., смт. Новоайдар, Луганська область.

Звання: Молодший сержант.

Посада:

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Помер 27 березня 2016 р. під час несення служби в смт. Новоайдар (Луганська область).

Сімейний стан: Залишилися батьки.

Місце поховання: с. Острів, Сокальський район, Львівська область.

…….

Пошукова робота на тему:
«Герой Сокальщини Соляк Василь Петрович»

 

Виконала:
Бібліотекар І кат.

бібліотеки-філії с. Острів

Щурко Світлана

 

Народився 1 січня 1981р. в с. Острів Сокальського району Львівської області. Великим щастям для мами Надії Йосипівни  та батька Петра  Ярославовича була поява такої довгоочікуваної дитини і справжнім подарунком до Нового року.  Василь був спокійним, хорошим хлопчиком. Виховувався у родині яка шанувала християнські та державні традиції.

У 1988 році він пішов у перший клас Острівської середньої школи . Його першою вчителькою була Наталія Олексіївна Новікова , яка пам’ятає його таким:

 «Минають роки і ростуть дітлахи,

Але, не забути мені ніколи,

Коли ви приходите вперше до школи.

Альбом з фотографіями розглядаю:

Я згадую всіх вас! Усіх пам’ятаю!

Був він високий і стрункий,

Завжди усміхнений, неговіркий.

Ввічливий, спокійний

Як друг він був надійний,

Старанний був, успішно вчився

У нього в зошитах все як годиться,

Багато й добре він читав

Усім навкруг допомагав..

Любив множити й ділити

І вмів з усіма дружити.

Ще й природу добре знав

У конкурсах перемагав.

На концертах виступав

Та дуже гарно малював.

Я згадую всіх вас:

І перший, і другий,

І третій, й четвертий свій клас…

Сумую. Хвилююся. Переживаю,

І Богу молюся за кожного з вас!»

Коли у Василька з’явилися два братики Михайлик та Іванко , то він ними опікувався. Цю рису він пронесе через своє життя.

Про шкільні роки можуть найбільше розповісти його однокласники, які були йому друзями.  Із спогадів Гірного Романа та Тимчак Зоряни: «Василь мав чудову пам’ять.  Усе, про що говорили вчителі на уроках, добре запам’ятовував та умів слово в слово переказати. Усі цьому дивувались, бо завдяки цим здібностям, був успішним учнем. Був вправним, гнучким та спортивним на уроках фізкультури. Крутив у повітрі сальто і ніколи не втрачав рівноваги. Був міцної статури.»

Козубаль Оксана, яка навчалася разом із Соляком Василем  11 років : «Це чудова людина, про яку варто згадувати і згадувати лише хорошими словами. За 11 років спільного навчання у школі було багато хороших моментів, про які згадую зараз із слізьми . Василь був дуже розумним і мислив дуже нестандартно,  час від часу самі вчителі його не розуміли і довго роздумували над ходом думок Василя. У нього феноменальна пам’ять, прослухавши урок, він міг повторити все сказане слово в слово. Наш класний керівник Надія Леонідівна  завжди говорила, що коли вона хоче почути чудову відповідь на свої запитання, варто запитати Василя. Для однокласників  він був  другом і порадником. Ніколи ні від кого не відвертався і завжди був радий допомогти.    Були  і кумедні моменти в нашому шкільному житті. Одного разу  ми з класом  ходили у похід  по руслі ріки Солокія. У цей день йшов дощ і ми всі дуже сильно намочили  ноги. Коли ми розбили табір, хлопці запалили вогнище і Василь нам запропонував  просушити   усі наші шкарпетки біля вогнища. Всі вирішили,  що це хороша ідея, тому так і зробили. Коли всі пішли до своїх наметів ,нікого не залишилося біля вогнища. Ми вийшли  і  були здивовані: від наших шкарпеток не залишилося нічого.  Вітер здув їх  у вогонь. Отож, ми всі залишилися босоніж.    Зараз згадую і не віриться, що його уже нема. Хочу сказати, що ми завжди будемо пам’ятати і згадувати про нього лише найкращими словами».

Курило Святослав про свого друга та однокласника сказав: «Коли мене запитують про Василя , то на думку спадає одне, він повинен бути військовим.   У вільний від школи час ми уявляли себе розвідниками, майстрували зброю із дерева. У нього зброя виходила «професійна» , бо любив точність і до справи брався відповідально. Одного разу Василю подарували на день народження книгу про будівництво літальних апаратів. Ми взялися цю книжку детально читати і вирішили змайструвати макет ракети, в результаті ледь не спалили гараж.

Коли в АТО пішов його молодший брат Михайло, то Василь чекав повістки, бо відчував, що потрібний там, де треба боронити свою Батьківщину».

З 1993 по 1997 р. навчався у  Червоноградській дитячій художній школі. У нього був хист до малювання. Отримав фах «Загальна художня підготовка».

У класного керівника  Гричук Надії Леонідівни  про Василя тільки хороші спогади. Зі сльозами на очах вона розповідала про те, що досі не може повірити у смерть свого учня. Її слова були гарячими : «Війна забирає найкращих, гинуть справжні патріоти України! Неможливо змиритися з втратою рідної людини, а особливо якщо це син чи брат. А якщо це твій учень? З класу, який став частиною твого життя? І в цьому класі навчався він, цей, на перший погляд, спокійний і безпорадний хлопчик, у якого чомусь завжди ламалася ручка. І на інколи замурзаному обличчі (винна зламана ручка) світилися допитливі й розумні очі, які так і випромінювали доброту.

Василь не був відмінником, він навчався на «4» і «5», але він був розумним і допитливим учнем, у нього була хороша пам’ять. Про таких кажуть «схоплює на льоту». Він уважно слухав пояснення вчителя і в потрібний момент, коли всі вже давно забули про те, видавав потрібну інформацію.

Він цікавився історією України та обговорював політичну ситуацію в країні,  але найбільше любив фізику. Ніколи не любив вихвалятися своїми досягненнями, не конфліктував з товаришами. Не пригадую, щоб хтось із дівчат скаржився, що Василь їх ображає.

Чи  на екскурсії, чи в поході, чи під час чергування проявляв активність, не старався ухилитися від обов’язків. З охотою і відповідальністю брав участь в позашкільних заходах. Василь на урочисті події одягав вишиванку, хоча у цей час вона не була популярною. Цю вишиванку йому вишила мама, а бабуся пошила сорочку.»

Після школи у 1998 році вступає до професійно-технічного училища №59 м. Львова. Кваліфікація «Радіотехнік з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури третього розряду. Отримав професію «Радіомеханік».

З 1999 по 2000 р. служив в армії . Службу проходив в прикордонних військах м. Одеси.

У 2001 р. прийнятий на посаду верстатника деревообробних верстатів ІІІ розряду в цех по виробництву меблів. Але його цікавила техніка і через кілька років (2005 р.) він уже гірник підземний ІІІ розряду розподілений на дільницю автоматики.

У 2012 році уже слюсар підземного V розряду. На роботі він завжди ходив  із зіпсованими телефонами, які він справно ремонтував. За свою багаторічну сумлінну працю у вугільній галузі він отримав грамоту від Незалежної профспілки гірників України шахти «Червоноградська».

11 березня 2015 року Василя Соляка було призвано до війська наказом «Про часткову мобілізацію»  В – 0213 та направлено до військової частини 179 ОНТЦ  м. Полтави. Василь мав звання молодшого сержанта 2-го гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 24-ої окремої механізованої бригади.

З 20.06.2015 по 27.08.2015р. брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Сумлінно виконував бойові завдання.  Потім проходив службу в  с.Степний Яр Новоайдарського району Луганської  області.

Про цей час його перебування  відомостей є небагато. У телефонних розмовах із батьками він цікавився, як поставити піч, бо жили на тракторній бригаді, умів смачно готувати.  Василь був на передовій, в третій лінії. Керував танком, був зв’язковим і кООрдинатором, а також наладником.

27 березня 2016 р. приблизно о 22год. Помер від гострої серцевої недостатності в районі виконання завдань підрозділу , поблизу населеного пункту Новоайдар Луганської області.

Тіло Василя привезли з Луганської області волонтери та члени громадської організації  «Правий сектор». Скорботний кортеж зустрічало все село. Ховали воїна наступного дня.

Віддати шану приїхали голова районної ради Василь Бойко, голова РДА Олег Пелих, депутат обласної  ради Сергій Касьян, Сокальський міський голова Вадим Кондратюк, військовий комісар Сокальського РВК Микола Лисак, Острівський сільський голова Іван Дидак і багато інших.

Священнослужителі з Сокаля, Червонограда та навколишніх сіл на чолі  з протиєреєм, настоятелем кафедрального храму святих апостолів Петра і Павла м. Сокаль Ярославом Кащуком. Місцевий пахор села о. Андрій Тимчак виголосив прощальне слово . Поховали Василя на цвинтарі в рідному селі.

У глибокій скорботі за сином батьки, два брати, один з яких теж ніс службу в зоні АТО.

3 січня 2017р. в  Острівському НВК  на фасаді школи,  де вчився Василь, відкрили та освятили меморіальну дошку пам’яті Василя Соляка.

Подвір’я школи було переповнене людьми. Тут вчителі, школярі, рідні, друзі, однокласники, військові побратими Василя Соляка, представники органів сільського самоврядування, Острівський сільський голова Іван Дидак, голова Сокальської державної адміністрації  Олег Пелих та просто ті, хто прийшов віддати шану українському солдату, який незважаючи на небезпеку, як і тисячі його побратимів, пішов воювати за свою землю.

 

Місцеві отці Андрій та Любомир відправили поминальну панахиду та освятили меморіальну дошку.

Право відкриття меморіальної дошки було надане братам загиблого бійця

Учасник АТО і однокласниця поклали квіти до меморіальної дошки загиблого товариша, а діти запалили свічки віддавши останню шану сміливості та самопожертві Василя та багатьох інших синів України, що поклали своє життя за світле майбутнє нашої Батьківщини. Допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Василь Соляк  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні.

 

Використані джерела
Соляк Василь Петрович – Книга пам’яті полеглих за Україну [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://memorybook.org.ua/21/solyak.htm. – Назва з екрану. – Дата перегляду 4.12.2019 р.
Василь Соляк – Timenote[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://timenote.info/ua/Vasil-Soljak . – Назва з екрану. – Дата перегляду 4.12.2019 р.
У зоні АТО загинув 35-річний боєць із Львівщини Василь Соляк[Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://zik.ua/news/2016/03/29/u_zoni_ato_zagynuv_ 35richnyy_boiets_iz_lvivshchyny_vasyl_solyak_685402         . – Назва з екрану. – Дата перегляду 4. 12.2019 р.
Сокальщина знову у жалобі// Голос з-над Бугу. – 2016. – 31 бер. – с. 1.
Пузич Л. Острівчани зустріли тіло героя-односельчанина на колінах//Голос з- над  Бугу. – 2016. – 7 квіт. – с.1-5.
Луців Л. Меморіальна дошка – захиснику України//Голос з-над Бугу. – 2017. –  5 січ. – с 11.
Матеріал вчителя історії  Острівського НВК Жолобович Ірини Михайлівни -спогади: (Однокласники) Гірний Роман, Тимчак Зоряна, Курило Святослав, Козубаль Оксана;(вчителі) Новікова  Наталя Олексіївна, Гричук Надія Леонідівна.

 

 

Ключові слова

Claim listing: ВАСИЛЬ СОЛЯК

Reply to Message

Sign In Стежками героїв Сокальщини

For faster login or register use your social account.

or

Account details will be confirmed via email.

Reset Your Password