Дата та місце народження: 19 липня 1977 р., с. Волиця, Сокальський район, Львівська область.
Дата та місце загибелі: 9 січня 2015 р., смт. Станиця Луганська, Луганська область.
Звання: Старший солдат резерву.
Посада: Старший кулеметник.
Підрозділ: Батальйон оперативного призначення ім. Героя України генерала Сергія Кульчицького.
Обставини загибелі: Загинув під час бою, що спалахнув близько 12:30 9 січня 2015 р. в смт Станиця Луганська, у складі підрозділу, який вирушив для виконання бойового завдання в одне із сіл, що поблизу так званої лінії розмежування, але у районі вул. 5-а лінія потрапив у вогневу засідку, влаштовану бойовиками незаконних озброєних формувань самопроголошеної «Луганської народної республіки». Під час бою також загинув підполковник міліції Роман Фурик, ще 14 однополчан дістали поранень.
Сімейний стан: Залишилися 11-річний син, батьки, брат, сестра.
Місце поховання: м. Сокаль, Львівська область
….
РОМАН ЛАГНО ДО ЗАГИНУ БОРОВСЯ ЗА УКРАЇНУ
9 січня близько 12 години ЗО хвилини, під час виконання бойового завдання в зоні АТО, на околиці селища Станиця Луганська (Луганська область) особовий склад батальйону оперативного призначення військової частини 3066 Північного ОТО потрапив у засідку, вчинену незаконним збройним формуванням. Під час бойового зіткнення атаку вдалося відбити. У ході бою героїчно загинули двоє та поранено 14 військовослужбовців.
Загинув наш земляк – старший солдат резерву Лагно Роман Іванович – старший кулеметник 2 роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення військової частини 3066 Північного ОТО.
Роман Іванович Лагно народився 19 липня 1977 року у селі Волиця Сокальського району в родині української інтелігенції – роду Варваричів. З дитинства усі та бабуся вчили внука патріотизму та любові до батьківщини. Роман закінчив Сокальську середню школу №2. Проживав у Сокалі. Працював на газокомпресорній станції.
З перших днів Революції Гідності Роман Лагно був на Майдані десятником 10 Сокальської сотні Самооборони.
18 лютого 2014 р в бою з беркутівцями і тітушками отримав поранення в область лівого ока. На щастя, око вдалося врятувати. Після Майдану Роман пішов воювати в рядах Національної гвардії на дохідні кордони України, захищаючи її цілісність та суверенітет. Був справжнім патріотом…
12 січня зі Сходу до Сокаля привезли тіло Героя – Романа Лагна А вже наступного дня, 13 січня, мешканці району, міста зібралися біля батьківського будинку, де він мешкав, щоб провести його в останню дорогу. Ніхто не міг стримати сліз, плакали усі: батьки, син, брати, сестра, його бойові побратими, однокласники, однокурсники, сусіди, друзі, родичі і всі сокальчани. Він захищав нашу державу і на Майдані, і на війні, тож не дивно, що похоронна процесія була багаточисельною.
Під скорботну мелодію пісні “Плине кача…” та одноголосе “Герої не вмирають” тіло Романа винесли на подвір’я. Учні сокальських шкіл тримали вздовж доріжки синьо-жовті букети квітів. Сокальщина плакала за своїм Героєм. Сотні сокальчан з букетами квітів і тугою та болем у серці прийшли попрощатися з Українцем, який загинув за волю України. Не стало дорогого сина, найдорожчого татуся для одинадцятирічного сина Олексія, брата, внука, друга. Однієї миті рука москаля відібрала життя в патріота, який любив Україну. Він в серцях усіх, хто його знав, залишиться Героєм.
До опечаленої громади слово промовив о. Ярослав Кащук: “Нині плач і ридання по всій Україні, плачуть батько і мати, і не можна їх нічим втішити, бо не стало сина. В Різдвяні свята ми співаємо ангельську пісню: “Слава на висоті Богові, а на землі мир, в людях – благовоління”. Нам нині так бракує отого миру, його бажає кожна християнська душа. Бачимо, що світ не є спокійний, але потрібно доброї волі, сповняти християнські чесноти, жити побожним життям. А воля, як казав Шевченко: “там приспана…” Він загинув у свято Степана, цей великомученик – прикраса Української церкви, так само Роман – Герой не тільки для батьків і родини, а й для всієї Сокальщини! У цю жалібну хвилину ми обступили домовину воїна Романа і дякуємо йому за боротьбу за Україну. Дякуємо, що був патріотом. Нехай всемогутній Господь сотворить йому Вічную пам’ять”.
Далі під жалобні звуки духового оркестру похоронна процесія попрямувала до кафедрального собору св. ап. Петра і Павла, де чотирнадцять священиків відправили панахиду за убієнним.
Жаль серцю, що передчасно, несподівано, нагло обірвалося молоде життя. Господь прийняв його душу до себе, навіть послав знак, що Роман Лагно був справжнім українцем, патріотом своєї Батьківщини: в день похорону Бог дав ясну сонячну, майже весняну погоду.
На цвинтарі, біля домовини, прощальне слово виголосив народний депутат України Михайло Боднар, який подякував батькам за виховання сина-патріота. Голова Сокальської районної ради Ігор Дацюк пригадав дні, коли Роман Лагно був активним учасником Революції Гідності. На знак великої шани за загиблим Героєм цвинтарну тишу розбудив військовий салют. Під звуки Державного Гімну домовину з тілом Героя опустили в рідну землю… ,
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ,
ДОКИ МИ ПРО НИХ ПАМ’ЯТАЄМО!
Нехай земля йому буде пухом!
Василь СОРОЧУК і Ольга ДИЛИН.
РОМАН ЛАГНО – ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН СОКАЛЯ
ЗО січня відбулася XXXVIII сесія VI скликання Сокальської міської ради, на якій розглянули 22 питання. Депутати присвоїли звання “Почесний громадянин міста Сокаля” сокальчанину Роману Івановичу Лагнові, який загинув в зоні АТО, та прийняли звернення до Верховної Ради України щодо визнання терористичними організаціями ДНР і ЛНР, затвердили: звіт про виконання дохідної та видаткової частин міського бюджету за 2014-й рік та бюджет міста Сокаля на 2015-й рік.
Розглянуто ряд питань, життєво важливих для діяльності міської ради та міста. Зокрема, встановили податок на майно на території м. Сокаль та акцизний податок з реалізації через роздрібну торговельну мережу підакцизних товарів, обговорили питання про батьківську плату за перебування дітей у дошкільних закладах, розглянули й земельні питання.
Любов ПУЗИЧ
У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ ВОНИ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИЛИСЬ…
Ми зараз переживаємо важкі часи нашої історії. Нас змусили взятись до зброї. Наші діти уже не тільки знають слово «війна», але і розуміють його значення.
Вся Україна 18-20 лютого у жалобі схилила голову, згадувала своїх Героїв, які полетіли Небесною Сотнею в небесну далечінь, а також Героїв страшної війни, яку називають АТО. Не залишились осторонь і учні Сокальського НВК «ЗШ І-ІІІ ст. №2 – ліцей». Старшокласники провели радіожурнал-реквієм «Небесній Сотні присвячується», дев’ятикласники поклали лампадки та квіти до панно «Небесна Сотня» та меморіальної дошки пам’яті Романа Лагна, випускника нашої школи, учасника Революції Гідності та АТО, який загинув 9 січня 2015 року на Сході України. І саме світлій пам’яті Романа присвячений виховний захід «Вони у нашій пам’яті залишилися», який підготували та провели учні 9-10-их класів під керівництвом Ірини Походенко (вчитель історії), Ганни Базарко (вчитель музики), Галини Мигасюк (заступник директора).
І полилися тужлива «Пливе кача», зворушлива «А я живий», душевна «Ангели майдану», вражаючий реквієм «Пам’яті Небесній Сотні», ліричні, щемливі поезії «Ти бачив, як ангели в небо летіли», «Жінко, чого ви плачете…», «Дві душі». Учні декламували «Брати мої, невинно убієнні….», ледве стримуючи сльози.
Дорогими і шанованими гостями пам’ятного дійства стали батьки Романа Лагна – Іван та Надія.
Щемить душа, завмирає серце, скапує віск, а очі, сповнені слізьми, виплакують свої жалі. Біль пекучий, пронизливий, але зціпивши зуби, слухаєм про головне: про життя Сина, про становлення Героя, і немов бачимо його поруч. Бо пам’ять про нього жива. Материнські слова – молитва про найдорожчу для неї людину – сина, якого забрала жорстока війна. Він був народжений для життя. Мріяв, щоб в Україні всі жили щасливо, боровся за це, віддав найдорожче. Слухаючи маму, в очах учнів читаю: «А чи зміг би так я? Чи не побоявся?». І у кожного своя відповідь. Пророчо-мудрі і сповідально-чесні слова Лагна, сказані побратимам: «Ми переможемо! Ми відвоюємо! Ми змінимо світ на краще!» Він не помер у душах наших, бо, як живий, крокує поруч, йому звіряємо свої помисли, на нього рівняємось, до нього поспішаємо на розмову.
Батьківське горе не зрівняти ні з чим, його не омиє час, його не зцілиш та його можна розділити навпіл. І наші учні та вчителі завжди будуть раді вислухати, зрозуміти, розділити цей біль.
Медалі у руках батьків… їх обережно роздивляються діти, немов торкаються пам’яті. Кожен хоче хоч трохи бути схожим на нього – Романа Лагна!
Страждав, кохав, ростив, плекав собі він сина, Тепер гордиться батьком сирота-дитина. І оживуть степи, озера і блакить, Зігріє нас усіх в єдину мить, І подарує всім Господь любов і силу! Гзрої не вмирають – в нас плекають віру! І вірить, що загинув не дарма, Так, буде мир, закінчиться війна!
Орися ТРІФОНОВА, вчитель української мови та літератури.
Галина МИГАСЮК, заступник директора Сокальського НВК «ЗШ І-ІІІ ст. №2 – ліцей»
НАГОРОДА БАТЬКА-ГЕРОЯ – СИНОВІ
15 лютого учні 9-Б класу Сокальської ЗШІ-ІІІ ступенів №4 зустрілися з народним депутатом України Михайлом Бондарем, котрий у лютому 2014 року обороняв Майдан. Під час Революції Гідності був сотником 10 Сокальської сотні Самооборони. Поруч із ним у 10 сотні воював і батько дев’ятикласника нашої школи Олексія Лагно – Роман Лагно, який захищав східні рубежі України від російських загарбників і затнув у Станиці Луганській 9 січня 2015-ого.
Роман Лагно за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Михайло Бондар привіз ще одну нагороду від Президента України Петра Порошенка – відзнаку «За участь в антитерористичній операції» – і вручив її синові героя. Учні вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя за незалежність і волю України.
Ольга ЗАЯЦЬ, педагог-організатор Сокальської ЗШ І-ІІІ ст. №4.
«ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ» ЗАМІСТЬ «МНОГАЯ ЛІТА»
19 липня цього., року Роману Лагну. виповнилося б 39 років. Родина та друзі побажали б Роману «Многая літа»; проте його вже немає серед нас, він загинув як Герой, захищаючи свій рідний край, бо, як у пісні співається: «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну, певно, в цьому і є та найважча провина моя» 3 перших днів Революції Гідності Роман Лагно був на Майдані, отримав поранення в область лівого ока, яке, на щастя, вдалося врятувати. Після Майдану Роман пішов воювати в ряди Національної гвардії. А 9 січня 2015 року загинув на околиці селища Станиця Луганської області під час виконання бойового завдання в зоні АТО. Колись він працював на газокомпресорній станції. І колеги не забувають Романа Лагна. За кошти працівників ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» та УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» на його могилі спорудили величний пам’ятник, який посвятив митрофорний протоієрей, настоятель храму св. ап. Петра і Павла о. Ярослав Кащук. На посвяті і панахиді були присутні представники ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» Віктор Гончаров, Сергій Турчак та Олександр Ячкуринський і УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» – Андрій Романко, а також народний депутат України Михайло Боднар, побратими з батальйону імені Кульчицького та з Майдану, колеги з Сокальської газокомпресорної станції, родина.
Оксана ПРОЦЬ
Від сьогодні і назавждина фасаді Сокальського НВК “ЗШІ-ІІІ ступенів №2 – ліцей”
меморіальна дошка Героєві сьогодення, випускнику школи, загиблому в зоні АТО, Романові Лагну
Його не вернути, його не забути. Бо в пам’яті немає забуття. Він Герой. Він без-смертний. Він віддав за нас життя! Напевно, не знайдемо таких слів, щоб потішити рідних навіть через пережитий час, але можемо долучитися до слів Христа, який казав, що немає більшої любові за ту, коли хтось віддає життя за своїх друзів…
Участь у відкритті меморіальної дошки взяли побратими Романа з батальйону ім. генерала Кульчицького на чолі з Михайлом Бондарем, народним депутатом України, батьки, син, керівники району, однокласники, друзі, учні школи, жителі Сокаля. Настоятель катедральнопо храму св. ап. Петра і Павла Ярослав Кащук відправив поминальну панахиду та освятив меморіальну дошку
“Біль втрати безмірний, навіть для тих, хто не знав Романа Лагна. Спільно з родиною скорбимо і віримо, що недарма заплачено таку ціну, – каже заступник директора НВК Галина Мигасюк. – А ті, для кого він був другом, сьогодні зібрали нас перед меморіальною дошкою пам’яті, яка з їхньої доброї волі від сьогодні і назавжди на фасаді рідної школи…”
Роман Лагно з перших днів Революції Гідності був на Майдані десятником 10 Сокальської сотні Самооборони.
18 лютого 2014-ого в протистоянні з беркутівцями і тітушками отримав поранення в область лівого ока. На щастя, око вдалося врятувати. Після Майдану Роман пішов воювати в рядах Національної гвардії на східні кордони України, захищаючи цілісність та суверенітет рідної країни. Загинув 9 січня 2015 р. на околиці Станиці Луганської, він був старшим кулеметником 2 роти батальйону імені генерала Кульчицького.
Він любив Україну понад усе! Побратими з батальйону ім. Кульчицького, друзі та вчителі ще й досі не можуть повірити, що життєрадісного та люблячого Романа вже немає серед живих. Спогадами про Романа Лагна поділився його побратим, випускник СШ №2, народний депутат України Михайло Бондар, котрий пліч-о-пліч з ним був на Майдані.
25 березня указом Президента України №176/2015 “Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Національної гвардії України” нагороджено орденом “За мужність” III ступеня Романа Івановича Лагна (посмертно) – старшого солдата резерву.
Класний керівник Р. Лагна, Нона Боднар, виступаючи, сказала: « Учні 11 класу залишили поріг рідної школи і вилетіли у широкий світ, у життя. Вони вчилися, кохали, створювали сім’ї, народжували дітей, працювали, будували плани на майбутнє, і здавалося, що все буде добре. Часто я розповідала їм про війну, про воїнів УПА, які гинули, пустивши останню кулю собі в скроню, з словами на устах “Слава Україні!”, щоб не здатись москалеві. За четвертою партою сидів Роман Лагно – тихий, спокійний, скромний, уважний хлопчина, ніхто ніколи про нього не сказав поганого слова, бо був він душею класу, душею всього нашого колективу. Тоді, розповідавши історію України, я і не уявляла, що більшовицький московський чобіт знову нападе на нашу Батьківщину і захоче відібрати нашу землю. І діти України, які зростали патріотами, взяли в руки зброю і стали на захист Батьківщини. Серед них і колишні учні нашої школи – Роман Пірко, який повернувся з зони АТО пораненим, Ігор Гарасимчук, Вадим Кондратюк і наш Герой – Роман Лагно. Він зупинив ворога ціною власного життя і не дав плюндрувати нашу Україну. Низький уклін мамі Надії, яка виховала такого сина- патріота, який з перший днів Революції гідності був на Майдані, який воював у славному батальйоні Кульчицького. Роман показав гідний приклад синочкові Олексію. Синку, гордися татком, пам’ятай і молися за нього. Він пішов у смерть, а повернувся в вічність. Він повернувся до нас у цій меморіальній дошці, яка буде постійним нагадуванням усім сокальчанам, що за волю України полягли кращі з кращих синів України».
Школярі відпустили в небо кульки – символ небесного миру, в пам’ять про Романа Лагна.
Закінчився реквієм запалюванням лампадок та покладанням квітів до меморіальної дошки, яка тепер стала символом безсмертної пам’яті Героя. Нині відбулася подія, яка болить кожному з нас. Школа, як рідна мати, виколисує, леліє дітей, дає їм дорогу в життя. З роками діти виростають і стають на самостійну стежку життя, але вона не перестає чекати своїх випускників на теплі зустрічі. Сьогодні один з її випускників повернувся до рідної школи меморіальною дошкою. Але допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв.
Роман з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав своє життя, щоб ми жили в мирній квітучій Україні.
Подякою йому за цю жертву буде бажання у юнацьких серцях змінити життя сучасної України. Молитва і освячення меморіальної дошки нехай стане для нас черговою духовною відновою, а світла пам’ять про Романа буде допомогою у викоріненні всього бруду і бездуховності, які нині панують навколо, бо по-іншому просто не можна.
Пам’ять про Романа Лагна, який поклав життя за мирне небо над головою, завжди житиме в наших серцях. Героям слава! Герої не вмирають!
Василь СОРОЧУК.