Степан Бараник до Чину Святого Василія Великого вступив 24 вересня 1904 року в Крехові.Там, після закінчення новоціяту, склав свої перші чернечі обіти і прийняв нове ім’я – Северіян (Северин)* . Тут навчали гартувати силу волі, бути вимогливим і пунктуальним, сумлінним, тут формувався і характер п’ятнадцятирічного хлопця, і його широкі запити та життєві переконання.
Святу тайну священства прийняв на чужині 14 лютого 1915 року. Після повернення на рідні терени його було призначено до Жовківського монастиря. І тут вперше розправив крила свого добротворення, невгасного прагнення жити для людей. У школі Северіян працював як катехіт, відкривав дітям очі на Божу Науку і Любов, а ще редагував дитячий журнал «Наш Приятель», був проідником Товариства Апостольської Молитви, . Він також очолював Марійське Товариство для молоді й ремісників, був настоятелем сиротинця, давав науку монахам і ре колекції для вірних. І усюди, як відомо зі спогадів ,* він завжди був привітним, щирим і доброзичливим, несучи усім радість спілкування з Богом , радість пізнання …
Памятні знаки
- Пам'ятник