Дата та місце народження: 30 березня 1977 р., с. Перв’ятичі, Сокальський район, Львівська область.
Дата та місце загибелі: 2 липня 2014 р., м. Червонопартизанськ, Свердловська міська рада, Луганська область.
Звання: Солдат.
Посада: Навідник.
Підрозділ: 72-а окрема механізована бригада.
Обставини загибелі: Загинув 2 липня 2014 р. поблизу м. Червонопартизанськ Луганської області в результаті обстрілу опорного пункту механізованої бригади зі стрілецької зброї.
Сімейний стан: Залишились дружина та дві доньки.
Місце поховання: с. Перв’ятичі, Сокальський район, Львівська область.
Указом Президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Рішенням Сокальської районної ради від 13 жовтня 2016 року присвоєно звання “Почесний громадянин Сокальського району” (посмертно).
Ігор Білик – герой нашого краю
Білик Ігор Зіновійович народився 30 березня 1977 року в селі Тартаків Сокальського району Львівської області. У 1884 – 1992 рр. навчався у Тартаківській школі, потім у Сокальському професійно-технічному училищі. Працював охоронцем, екскаваторником у МКП «Сокальводоканал».
У 1999 року одружився із жителькою села Перв’ятичі Мудрик Оксаною Володимирівною. Після одруження проживав у селі Перв’ятичі. Виховував двох доньок – Вікторію (14р.) та Діану (5р.). Загинув 2 липня 2014 року в селі Парченково Сверловського району Луганської області. 30 березня 2014 року Ігорю виповнилося б лише тридцять сім… Він був хорошим сином, батьком, чоловіком, другом, односельчанином. У селі героя згадують добрим словом.
Ігор був мобілізований 25 березня 2014 року Сокальсько-Червоноградським об’єднаним районним військовим комісаріатом Львівської області. Був прикомандирований у військову частину, яка розташована у місті Біла Церква. Він був навідником танку 3-ої танкової роти. 2 липня 2014 року бойовики-сепаратисти під’їхали до блокпосту з білим прапором. «Все йшло до того, що нібито хочуть здаватися. Але, наблизившись до блокпосту, вони відкрили вогонь В результаті був вбитий наш військовослужбовець. У відповідь відкрили вогонь зі стрілецької зброї, автомобіль з терористами було знищено». В цій перестрілці і загинув Ігор Білик. Повідомлення про смерть, за підписом командира військової частини польова пошта В0849 полковника Грищенка А.М., сім’ї привіз 3 липня 2014року військовий комісар Сокальсько-Червоноградського ОВК Микола Лисак. В ньому написано: «Прошу сповістити громадянку Білик Оксану Володимирівну, яка проживає в с. Перв’ятичі Сокальського р-ну Львівської обл. про те, що її чоловік, навідник танку 3 танкової роти танкового батальйону військової частини – польова пошта В0849 солдат Білик Ігор Зінов’євич, 1977 року народження, призваний 25 березня 2014 року по мобілізації Сокальсько-Червоноградським об’єднаним районним військовим комісаріатом Львівської області, 2 липня 2014 року героїчно загинув під час відбиття озброєного нападу сепаратистів на командно-спостережний пункт І батальйоної групи військової частини польова пошта В0849 в районі села Парченково Свердловського району Луганської області».
У село Перв’ятичі домовину з тілом Героя привезли 5 липня 2014 року. Провести Ігоря Білика в останню путь до cела Перв’ятичі з’їхалось декілька тисяч людей: друзі, однокласники, колеги по роботі, жителі навколишніх сіл, Сокаля, представники влади. Від церкви святого Михаїлаи аж на цвинтар дівчата встеляли квітами дорогу останнього спочинку. Почесну варту біля домовини з тілом несли курсанти Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
4 червня 2015 року відбулася сесія Сокальської районної ради, на якій зачитано Указ Президента України Петра Порошенка про нагородження (посмертно) Ігоря Білика (с. Перв’ятичі) орденом «За мужність» III ступеня. Військовий комісар Сокальсько-Червоноградського військового комісаріату Микола Лисак вручив нагороду його молодшій донечці Діанці. Хвилиною мовчання вшанували всіх загиблих героїв на Майдані та у зоні АТО.
24 серпня 2015 року в селі Перв’ятичі відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки односельчанину – Ігорю Білику .
13 жовтня 2015 року на подвір’ї Тартаківської школи відбулося відкриття пам’ятної дошки Ігорю Білику, який тут навчався.
….
“Сокальщина оплакала ще одного земляка-героя – Ігоря Білика, який загинув у бою з сепаратистами на Луганщині. Обставини героїчної смерті жителя села Перв”ятичі потрапили на перші шпальти спочатку в інтернет-видання, а потім і газети.
Повідомлення про смерть, за підписом командира військової частини польова пошта В0849 полковника А. М. Грищенка, сім’ї привіз 3 липня військовий комісар Сокальсько-Червоноградського ОВК Микола Лисак. В ньому написано: “Прошу сповістити громадянку Білик Оксану Володимирівну, яка проживає в с. Перв’ятичі Сокальського р-ну Львівської обл. про те, що її чоловік, навідник танку 3 танкової роти танкового батальйону військової частини – польова пошта В0849 солдат Білик Ігор Зінов’євич, 1977 року народження, призваний 25 березня 2014 року по мобілізації Сокальсько-Червоноградським об’єднаним районним військовим комісаріатом Львівської області, 02 липня 2014 року героїчно загинув під час відбиття озброєного нападу сепаратистів на командно-спостережний пункт 1 батальонної групи військової частини польова пощта В0849 в районі села Парченково Свердловського району Луганської області».
Цього дня бойовики-сепаратисти вдалися до підступного маневру – під’їхали до блокпосту з білим прапором. “Все йшло до того, що нібито хочуть здаватися. Але, наблизившись до блокпосту, вони відкрили вогонь, – з посиланням на представника прес-центру АТО Олексія Дмитрашковського повідомила «Українська правда». – В результаті був вбитий наш військовослужбовець. У відповідь відкрили вогонь зі стрілецької зброї, автомобіль з терористами було знищено». У перестрілці і загинув Ігор Білик. Автомобіль з терористами був знищений.
30 березня Ігорю виповнилося лише тридцять сім… Останні п’ятнадцять років проживав із сім’єю у Перв’ятичах. Народився у Тартакові, де закінчив школу, потім – Сокальське професійно-технічне училище, працював екскаваторником у МКП “Сокальводоканал”. Був мобілізований до армії в Сокальсько-Червоноградському військовому комісаріаті. Воював навідником танка у танковому полку. Його загибель на полі бою оплакують згорьовані дружина Оксана, дві донечки — 14-річна Вікторія і п’ятирічна Діана, сестра, брат, батьки, свати, вся родина… До речі, Ігор, за словами військового комісара М. Лисака ще 2 березня написав заяву йти добровольцем
У селі героя згадують добрим словом.
-Ігор був надійним, хорошим, – розповів Перв”ятицький сільський голова Богдан Сорока. – Був оптимістом, ніколи не відмовляв нікому у допомозі. А ще був затятим футбольним вболівальником, захоплювався риболовлею. Одним словом – чудовий хлопець…
У Первятичі домовину з тілом Героя привезли у суботу, 5 липня 2014 р. з військової частини у Білій Церкві, де він був прикомандирований і йому віддали останню шану побратими.
Указом Президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 р.,
“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).”