Українська земля, а зокрема Сокальська, насичена духами невідступності та віри в свій шлях. Серця наших героїв, що віддали своє життя за вільну та незалежну країну, в болю та славі тепер б’ються у ритмі національної пам’яті. Їхні вчинки, які ввійшли в історію, стають могутнім факелом, що освітлює шлях майбутнього, а пам’ять про них об’єднує нас у вічному дусі національного героїзму.
Війна в Україні призвела до надзвичайних втрат серед воїнів, викликаючи глибоке та невиліковне страждання для багатьох сімей. Загибель українських захисників, які брали участь в бойових діях невід’ємна частина трагічного сценарію війни, яка залишає несхоплені рани в серцях тих, хто втратив своїх близьких заради миру та безпеки.
Загиблі герої Сокальщини, яких вже є понад сорок – це віддані патріоти, які жертвували своїм життям у боротьбі за незалежність та сувернітет країни.
Їхні вчинки слід вшанувати, як важливий внесок у захист національний цінностей.
Я хотіла б розповісти і вшанувати пам’ять про героя нашого краю Чернія Любомира Михайловича
Черній Любомир Михайлович
Народився 24 березня 1975 р. в с. Бишів в сім’ї ветеринара та фельдшерки, мав двох сестер – Олю та Лесю, дуже любив проводити з рідними час і не хотів ніколи залишати їх. Дитячі роки провів у рідному селі. Любомир навчався в Бишівській ЗОШ I-III ступенів, де навчався одинадцять років. Серед улюблених предметів Любомира були малювання та креслення, через те обрав професію художника-вітражиста. Тому в 1991 році поступив на навчання в Івано-Франкове в Художнє професійно-технічне училище на художника-вітражиста.
Зі слів мами Лідії Любомир дуже любив свій рідний край та свою Батьківщину. Тому в 1993 р. вступив до складу Збройних Сил України на службу в місто Харків.
В 2000-у році одружився з Галиною. Разом з дружиною Галиною проживав в с. Фусів та виховував трьох дітей – двох синів Михайло і Остап та доньку Каріну. Зарекомендував себе, як люблячий чоловік і батько.
З 2005 року працював в Радехові на ТзОВ “ Мебель–Сервіс “. Зі слів колег по роботі зарекомендував себе, як відповідальний та кваліфікований працівник.
На жаль, в Україні 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна. Вона не оминула і родину Чернія Любомира. 12 квітня 2022 року Чернія Любомира було призвано на військову службу. У Збройних Силах України був інспектором прикордонної служби протитанкових засобів військової частини 9938 ( м. Лисичанськ ). Брав участь в бойових діях в Донецькій та Луганській областях.
Служба в Збройних Силах України дуже вплинула на здоров’я. Наприкінці липня з Любомиром трапився інсульт, що виявився для нього фатальним. Помер 1 серпня 2023 р. в Червоноградській міські лікарні. Смерть пов’язана з проходженням військової служби.
Вшанування пам’яті загиблих героїв України – важливий аспект формування національної ідентичності та спільного історичного свідомості. Це виявляє повагу до тих, хто пожертвував своїм життям за незалежність та безпеку країни.
Загиблих героїв Сокальщини є вже понад сорок. Вони та Любомир Черній Михайлович стали символами відданості і жертовності заради свободи та незалежності. Їхні вчинки слід розглядати як великий внесок у визволення та утвердження національної гідності, а їхня пам’ять повинна надихати нас до об’єднання та підтримки цінностей, за які вони віддали своє життя.
Зі спогадів мами Лідії Черній, жительки села Бишів, Сокальської ОТГ, Червоноградського району.